两会连连看之热词图解：大国外交（图）－画说时政－时政频道－中工网
Висло?влювання (мовозна?вство) — мовленн?вий тв?р, створений мовцем у процес? конкретного мовленн?вого акту. Розгляда?ться в текст? цього мовленого акту як частина дискурсу.
Дуже важливим ? розум?ння проблеми анал?зу мовленн?во? комун?кац??, що становить синтез двох напрямк?в розгляду мовних явищ: з одного боку, це формування мовленн?вого висловлювання в?д думки людини через внутр?шню схему висловлювання ? внутр?шн? мовлення до розгорнутого зовн?шнього мовлення, з якого ? склада?ться мовленн?ва комун?кац?я; з ?ншого, — це переб?г процесу сприйняття ? розум?ння мовленн?вого висловлення, що почина?ться з? сприйняття розгорнутого мовлення сп?врозмовника ? через ряд сходинок переходить до вид?лення сутт?во? думки, а пот?м ? всього смислу висловлення, що сприйма?ться.
Формування мовленн?вого висловлювання склада?ться з: мотиву висловлення та задуму висловлення. Мотивом мовленн?вого висловлення може бути або вимога, або яке-небудь звертання ?нформац?йного плану, пов'язане з контактом. До цього ж можна додати мотив, пов'язаний з бажанням ясн?ше сформулювати свою власну думку. Якщо жоден ?з цих мотив?в не виника?, мовленн?ве пов?домлення не в?дбува?ться.
?снують складн?ш? форми мовленн?вого висловлення, що репрезентують спец?альний клас мовленн?вих комун?кац?й. До таких форм передус?м належать:
- д?алог?чне мовлення, тобто бес?да, у як?й беруть участь два суб'?кти;
- д?алог?чне мовлення, при якому в?дпов?дь не в?дтворю? частину питання ? в?д суб'?кта вимага?ться самост?йно сформулювати щось нове;
- самост?йне монолог?чне мовлення, яке може як виникати у в?дпов?дь на поставлене зовн? запитання, так ? бути реал?зац??ю задуму самого суб'?кта.
Мотив ? лише початковим фактором, що виклика? процес мовленн?вого висловлювання. Однак сам мотив не ма? ще певного зм?сту.
Наступним етапом ? задум висловлення або ?первинний семантичний запис?. Виникнення задуму ? етапом, який визнача? його зм?ст, коли тема висловлення (те, про що йдеться) вперше в?дд?ля?ться в?д реми висловлення (в?д того, що повинно вв?йти до висловлення). При цьому суб'?кт почина? розум?ти, як саме можна перетворити суб'?ктивний смисл у систему розгорнутих ? зрозум?лих вс?м мовленн?вих значень. Тобто думка не вт?лю?ться у мовленн?, а проходить ряд етап?в, форму?ться чи ?зд?йсню?ться у мовленн?? (Л. С. Виготський).
Первинний ?семантичний запис?. У початковому задум? висловлення обов'язково м?стяться дв? частини: тема ? рема. Ц? дв? частини ? утворюють початкову думку, тобто систему тих зв'язк?в, як? потенц?йно повинн? ф?гурувати в майбутньому мовленн?вому висловленн?.
?Семантичний запис? ма? характер згорнутого мовленн?вого висловлення, яке надал? повинне перетворитися у систему посл?довних, пов'язаних один з одним сл?в. Перетворення ц??? семантично? схеми у мовленн?ве висловлення, що розгорта?ться, зд?йсню?ться за допомогою внутр?шнього мовлення, яке становить наступну сходинку формування мовленн?вого висловлення.
У процес? сп?лкування люди не просто будують речення, а використовують ц? речення для виконання таких д?й, як ?нформування, прохання, порада, питання, наказ, попередження, об?цянка, вираження вдячност? тощо. Усе це — мовленн?в? акти. В мовленн?вих актах використовуються речення; але мовленн?в? акти ? речення — р?зн? поняття.
Теор?я мовленн?вих акт?в розгляда? мовленн?ве сп?лкування як один ?з р?зновид?в ц?леспрямовано? повед?нки, яка п?дпорядкову?ться певним правилам. У будь-якому висловлюванн? (тобто в мовленн?вому акт? висловлювання) розр?зняються три аспекти; ?накше кажучи, в ньому розр?зняються принаймн? три р?зн? акти, що зд?йснюються мовцем:
- Акт власне виголошення речення (локутивний акт).
- Пропозиц?йний акт (що м?стить акт референц??, тобто залучення в зону розглядання певних об'?кт?в, ? акт предикац??, тобто приписування властивостей цим об'?ктам).
- ?ллокутивний акт, наприклад, вираження ствердження, об?цянки, прохання, вдячност?; подача наказу, поради, ставлення питання — взагал?, реал?зац?я комун?кативного нам?ру мовця.
Терм?н ?висловлювання? вжива?ться у л?нгв?стичн?й л?тератур? в двох значеннях:
- як синон?м терм?ну ?мовленн?вий акт?
- як позначення для мовленн?вого в?дтворення, зд?йсненого в ход? мовленн?вого акту й розглядуваного в контекст? цього мовленн?вого акту. Ми використову?мо у вс?х випадках, кр?м прямого цитування, т?льки друге його значення.
Михайло Бахт?н висловив у сво?х статтях, надрукованих в (1979), таку думку:
…те, що вони (л?нгв?сти) вивчають як речення, ? якимось г?бридом речення (одиниц? мови) та висловлювання (одиниц? мовленн?вого сп?лкування).
Насправд? м?ж реченням та його використанням у висловлюванн? велика в?дстань:
Речення, ствердне за сво?ю природою, ста? реальним ствердженням лише в контекст? ствердного висловлювання. <...> Т?льки висловлювання ма? безпосередн? в?дношення до д?йсност? й до живого мовця (суб'?кта). У мов? лише потенц?йн? можливост? (схеми) цих в?дношень… Т?льки висловлювання може бути (не)в?рним, ?стинним, (не)правдивим, справедливим тощо. <...> Речення як одиниця мови, под?бно до слова, не ма? автора. Воно н?чи?, як ? слово, й, лише функц?онуючи як ц?ле висловлювання, воно ста? вираженням позиц?? ?ндив?дуального мовця в конкретн?й ситуац?? мовного сп?лкування.
Половинчаст?сть л?нгв?стичного п?дходу поляга? в тому, що, з одн??? сторони, в багатьох випадках зам?сть речення розглядають висловлювання, тобто речення в контекст? свого мовленн?вого акту, оск?льки йде мова, наприклад, про сп?вв?дношення речення з д?йсн?стю; а з ?ншо? сторони, це роблять неявно, тобто перех?д в?д речення до висловлювання н?як не в?дзнача?ться, й зам?сть того, щоб розглядати мовленн?вий акт у вс?й його повнот?, тобто з його автором, мовленн?вими нам?рами автора, адресатом тощо, обмежуються вкрай спрощеним уявленням про мовленн?вий акт:
При анал?з? такого окремого речення зазвичай ? розглядають його як завершене висловлювання в як?йсь украй спрощен?й ситуац??: сонце з?йшло, ? мовець констату?: ?Сонце з?йшло“ (The sun has risen)… У д?йсност? ж будь-яке под?бне пов?домлення до когось звернене, чимось викликане, ма? якусь мету, тобто ? реальною ланкою в ланцюз? мовленн?вого сп?лкування…
К?нцевою метою опису семантики мови мають бути експл?цитн? правила сп?вв?днесення речень ?з ?хн?м зм?стом. Виявля?ться, проте, що значн? компоненти зм?сту речення природно виявляються лише при розгляданн? речення в контекст? мовленн?вого акту, що вимага? переходу в?д речення до висловлювання.
Внутр?шн? мовлення ? необх?дним етапом п?дготовки до зовн?шнього, розгорнутого мовлення. На цьому етап? внутр?шн?й смисл переводиться в систему розгорнутих синтаксично орган?зованих мовленн?вих значень, схема ?семантичного запису? перекодову?ться в орган?зовану структуру майбутнього розгорнутого синтаксичного висловлення. Внутр?шн? мовлення з'явля?ться в?дносно п?зно з ран?ше розгорнутого зовн?шнього мовлення, ? на перших етапах — звернене до сп?врозмовника, а дал? — до самого себе.
В?домо, що за сво?ю морфолог?чною будовою внутр?шн? мовлення р?зко в?др?зня?ться в?д зовн?шнього: воно ма? згорнутий, аморфний характер, а за сво?ю функц?ональною характеристикою ? передус?м предикативним утворенням. Предикативний характер внутр?шнього мовлення ? ? основою для переведення початкового задуму в майбутн? розгорнуте мовленн?ве висловлення.
М?ж реченням та висловлюванням ? так? в?дм?нност?:
- Речення ма? ?ллокутивне призначення — виражене за допомогою способу, типу речення за метою висловлювання й лексично, наприклад модальними словами. У мовленн?вому акт? мовець використову? речення (з т??ю чи ?ншою ?ллокутивною метою) для вираження свого комун?кативного нам?ру, тобто для побудови висловлювання з т??ю чи ?ншою ?ллокутивною функц??ю.
- Зм?стом речення зазвичай ? пропозиц?йна форма в?д так званих прагматичних зм?нних. У висловлюванн? прагматичн? зм?нн? набувають конкретних значень, у результат? чого пропозиц?йна форма перетворю?ться в замкнуту пропозиц?ю.
- Речення зазвичай м?стить конкретно-референтн? предметн? терми, тобто вирази, призначен? для позначення ?ндив?дуал?зованих об'?кт?в. У висловлюванн? ц? терми д?йсно вступають у референц?ю з ?ндив?дуал?зованими об'?ктами з загально? точки зору чи фонду знань учасник?в мовленн?вого акту.
- Аналог?чно, пропозиц??, виражен? в реченн?, вступають у сп?вв?дношення з ситуац?ями, под?ями, фактами реального св?ту.
?нод? до параметр?в, як? в?др?зняють висловлювання в?д речення, в?дносять комун?кативну структуру (актуальне членування), яка виража?ться порядком сл?в та ?нтонац??ю.
Одне ?з призначень мови поляга? в тому, щоб виражати пропозиц??. Однак речення саме по соб? не виража? н?яко? замкнуто? пропозиц??: т?льки в контекст? мовленн?вого акту, в якому вжива?ться дане речення, ф?ксуються значення вс?х прагматичних зм?нних, як? входять у зм?ст речення. Таким чином, залучення речення в мовленн?вий акт не лише нада? пропозиц?? ?ллокутивну функц?ю, але й форму? саму пропозиц?ю з т??? пропозиц?онально? форми, якою в б?льшост? випадк?в ? зм?ст речення.
Ц?лий наб?р зм?н, як? в?дбуваються при переход? в?д речення до висловлювання, можна назвати, використовуючи терм?н Шарль Балл? (1955), актуал?зац??ю речення. Актуал?зац?я речення в жодному раз? не ? процесом, що реально зд?йсню?ться мовцями в ?хн?й мовленн?в?й д?яльност?: не ?сну? такого моменту, коли речення, вже побудоване, включа?ться в мовленн?вий акт й актуал?зу?ться (навпаки, речення, з якими ма? справу л?нгв?ст, як правило, вилучен? з якогось мовленн?вого акту). Актуал?зац?я розум??ться як узагальнене позначення вс??? сукупност? в?дм?нностей м?ж реченням та висловлюванням.
- Розпов?дь (мовознавство)
- Комун?кат
- Вербал?зац?я
- розгортання понять (мовлення, тези)
- Середня довжина висловлювання
- Висловлення // Л?тературознавча енциклопед?я : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. ?. Ковал?в. — Ки?в : ВЦ ?Академ?я?, 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 178.
- Класична лог?ка висловлювань
- Основи мовленн?во? д?яльност?. Автори — А. П. Загн?тко, ?. Р. Домрачева. Навчальний пос?бник для студент?в денно?, безв?дривно? та очно-заочно? прискорено? форми навчання спец?альност? 2001. — Донецьк, Укра?нський культуролог?чний центр, 2001. — 56 с. ISBN 966-7517-14-4.
- Апресян Ю. Д. Идеи методы структурной лингвистики. — М., 1960.
- Выготский Л. С. Развитие высших психических функций. — М., 1960.
- Гальперин И. Р. Введение в психологию. — М., 1976.
- Леонтьев А. А. Психолингвистические единицы речевого высказывания. — М., 1969.
- Леонтьев А. А. Язык, речь, речевая деятельность. — М., 1969.
- Лурия А. Р. Язык и сознание. — М., 1979.
- Соссюр Ф. де. Курс загально? л?нгв?стики. — К., 1998.