《中国的减贫行动与人权进步》白皮书（全文）

У В?к?пед?? ? статт? про ?нш? значення цього терм?на: Французька революц?я (значення).

Французька революц?я
Штурм Бастил??
Дата: 5 травня 1789 — 9 листопада 1799 (10 рок?в, 6 м?сяц?в, 4 дн?) М?сце: Французьке корол?вство Результат: Повалення Старого порядку ? встановлення конституц?йно? монарх?? Проголошення Першо? французько? республ?ки у вересн? 1792 Епоха терору ? страта Людовика XVI Радикальн? соц?альн? та пол?тичн? зм?ни Французьк? революц?йн? в?йни Утворення Французького консулату у листопад? 1799

百度 　　二是带头学习宣传贯彻习近平新时代中国特色社会主义思想和党的十九大精神。

Францу?зька револю?ц?я (фр. Révolution fran?aise [?ev?lysj?? f?ɑ?s??z]) — пер?од пол?тичних ? сусп?льних зм?н у Франц??, який розпочався з Генеральних штат?в 1789 року ? завершився переворотом 18 брюмера 9 листопада 1799 року. Багато ?дей революц?? вважаються фундаментальними принципами л?берально? демократ??, а ?? ц?нност? залишаються центральними в сучасному французькому пол?тичному дискурс?.

Причинами революц?? стало по?днання соц?альних, пол?тичних та економ?чних проблем, з якими не зм?г впоратися ?старий порядок? (фр. ancien régime). Ф?нансова криза та широк? соц?альн? негаразди призвели до скликання Генеральних штат?в у травн? 1789 року, першого зас?дання з 1614 року. У червн? представники Третього стану в?докремилися ? перезаснували Нац?ональн? збори як Нац?ональну асамблею. Штурм Бастил?? в Париж? 14 липня супроводжувався радикальними заходами Асамбле?, серед яких скасування феодал?зму, державний контроль над католицькою церквою та декларац?я прав. Наступн? три роки пройшли п?д знаком боротьби за пол?тичний контроль. Спроба втеч? короля Людовика XVI до Варенна у червн? 1791 року ще б?льше дискредитувала монарх?ю, а в?йськов? поразки п?сля початку Французьких революц?йних в?йн у кв?тн? 1792 року призвели до збройного повстання 10 серпня 1792 року. У вересн? монарх?я була зам?нена Першою французькою республ?кою, а Людовик XVI був страчений у с?чн? 1793 року.

П?сля чергового повстання в червн? 1793 року д?ю конституц?? було призупинено, а пол?тична влада перейшла в?д Нац?онального конвенту до Ком?тету громадського порятунку, в якому дом?нували радикальн? якоб?нц? на чол? з Максим?л?аном Робесп'?ром. Близько 16 000 людей було засуджено Революц?йним трибуналом ? страчено п?д час Епохи терору, яка завершилася в липн? 1794 року Терм?дор?анською реакц??ю. Ослаблений зовн?шн?ми загрозами та внутр?шньою опозиц??ю, Ком?тет громадсько? безпеки був зам?нений у листопад? 1795 року Директор??ю. ?? нестаб?льн?сть зак?нчилася переворотом 18 брюмера ? створенням Консулата, першим консулом якого став Наполеон Бонапарт.

Революц?я, яку б?льш?сть ?сторик?в вважають одн??ю з найважлив?ших под?й у св?тов?й ?стор??, була предметом дискус?й ? суперечливою точкою в?дл?ку протягом двох стол?ть, що настали п?сля не?, у Франц?? та в усьому св?т?. ?? прийнято вважати головним переломним моментом в ?стор?? зах?дно? демократ?? — як епоха переходу в?д доби абсолютизму ? аристократ??, до доби демократ?? за участ? широких верств населення в житт? кра?ни. Вона створила негайний ? тривалий под?л м?ж прихильниками революц?йних ?дей ? захисниками старого порядку, а також м?ж антиклерикалами ? католицькою церквою.

Причини

Анал?з причин Французько? революц?? дос? виклика? суперечки ?сторик?в.

У сво?му державному устро? у XVIII стол?тт? Французьке корол?вство було абсолютною монарх??ю, що спиралося на систему централ?зовано? бюрократ?? ? на пост?йне в?йсько. Проте, м?ж корол?вською владою, яка була абсолютно незалежна в?д пан?вних клас?в, ? прив?лейованими станами сусп?льства ?снував свого роду союз — за в?дмову духовенства ? дворянства в?д пол?тичних прав. Державна влада вс??ю сво?ю силою ? вс?ма засобами, що були в ?? розпорядженн?, охороняла соц?альн? прив?ле? цих двох стан?в сусп?льства. Водночас зростав вплив третього стану — ус?х, хто не належав до перших двох.

Наприк?нц? XVIII стол?ття Франц?я була одн??ю з найбагатших кра?н ?вропи, поступаючись у розвитку т?льки Корол?вству Велико? Британ?? та Голландськ?й республ?ц?. Водночас у кра?н?, яка була абсолютною монарх??ю не було жодного громадського контролю над бюджетом, що протягом багатьох стол?ть був деф?цитним. Король Людовик XVI щедро витрачав грош?, включно з в?йськовими видатками на ведення семир?чно? в?йни та п?дтримку колон?й в Американськ?й революц??, й державний борг досяг величезних розм?р?в. Половина бюджету йшла на виплату в?дсотк?в по заборгованост?. Зб?льшення податк?в лягало тягарем на плеч? третього стану, оск?льки перш? два були зв?льнен? в?д оподаткування. Ситуац?ю ускладнили неврожа? в 1780-х роках та пауперизац?я населення.

Шукаючи виходу з? скрутного становища, 1789 року король вир?шив скликати Генеральн? штати — французький парламент, який не скликали з 1614 року. Скликання Генеральних штат?в мало на мет? встановлення ново? системи податк?в, як? включали б податки на землю, ? як? повинн? мали б платити також перш? два стани. Зв?сно, дворянство й дух?вництво зустр?ло таку ?дею спротивом. Розгорнулася боротьба за представництво й систему голосування в Генеральних штатах.

?деолог?чну базу протистояння старого режиму й революц?йних сил забезпечили ?де? Просв?тництва.

Пер?одизац?я

?стор?ю Французько? революц?? можна умовно под?лити на 2 пер?оди:

1789—1794

В?д початку роботи Генеральних штат?в до страти Максим?л?ана Робесп'?ра та його прихильник?в. У цей час прийнято дв? конституц??. У липн? 1789 року розпочались повстання. У Париж? м?ська б?днота, п?зн?ше названа санкюлотами, почала грабувати визначн? м?сця. Спочатку Будинок ?нвал?д?в. Пот?м вони взяли в облогу корол?вську в'язницю Бастил?ю. Через три дн? во?ни фортец? здалися. Людов?к вимушено скликав Генеральн? штати. П?д час скликання штат?в вир?шено зб?льшити податки, однак це не привело до пол?пшень. Франц?я була на меж? голоду. Втративши будь-яку над?ю на порятунок Франц??, Людов?к вир?шив втекти за кордон. Однак його вчасно зловили, ? якоб?нц? дали наказ його г?льйотинувати.

У цей пер?од у Франц?? було чотири пол?тичн? парт??: фельяни (за конституц?йну монарх?ю), жирондисти (конституц?йн? радикали), якоб?нц? (радикальн? демократи) ? роял?сти (за абсолютну монарх?ю).

1794—1799

В?д страти Робесп'?ра до приходу до влади Наполеона Бонапарта. У цей час кра?ною керувала Директор?я.

Хронолог?я под?й

1789 — к?нець абсолютно? монарх??

Юридична революц?я (травень — початок липня)

Виборча кампан?я

Скликання Генеральних штат?в 1789 року зродило велик? спод?вання у французького народу. Селяни спод?валися на покращення умов життя з? скасуванням феодальних закон?в. Буржуаз?я спод?валася на р?вн?сть у правах ? встановлення парламентсько? монарх?? на кшталт англ?йсько?. Буржуа могли розраховувати на п?дтримку невелико? частини шляхти, яка сприйняла нов? ?де?, та нижн?х чин?в у церковн?й ??рарх?? — людей, як? жили серед народу ? в?дчували його проблеми. Цим можна пояснити пожвавлення пол?тичних дискус?й упродовж виборчо? кампан??. Зокрема, дискус?? точилися навколо питання орган?зац?? самих Генеральних стан?в. Традиц?йно кожен стан вибирав приблизно однакову к?льк?сть депутат?в: обран? в?д кожного стану об'?днувалися, обговорювали питання й голосували окремо, а р?шення кожного стану становило один голос при заключному голосуванн?. Вистачало, щоб представники двох прив?лейованих стан?в проголосували однаково аби здобути перемогу над трет?м станом.

У пошуках виходу ?з такого становища, трет?й стан почав вимагати подв?йно? к?лькост? представник?в, аби р?шення приймалися на загальних зборах, ? щоб п?д час голосування вираховувалася б?льш?сть голос?в за принципом: ?один депутат — один голос?. Людовик XVI згодився подво?ти к?льк?сть депутат?в в?д третього стану, але процедуру голосування про?гнорував.

Депутати в?д третього стану проти короля

1-го травня 1789 року депутати прибули до Версалю: 291 в?д дворянства, 270 в?д церкви, 584 — в?д третього стану. Представник?в перших двох стан?в зустр?ли з помпою, на трет?х не звернули увагу. У день 5 травня король в?дкрив Генеральн? штати; у сво?й промов? в?н застер?г проти духу зм?н. Тригодинну промову виголосив Жак Неккер, але вона стосувалася винятково ф?нансових питань. Жодних натяк?в на спод?ван? пол?тичн? реформи не було. Влада не зважувалася вир?шувати питання про порядок голосування: прив?лейован? стани запропонували голосувати за старою системою, а трет?й стан у в?дпов?дь в?дмовився проводити сво? окреме зас?дання. П?д к?нець м?сяця суперечок ? звол?кань трет?й стан вир?шив узяти ?н?ц?ативу у сво? руки й орган?зувати перев?рку повноважень депутат?в. На перев?рку 13 червня з'явилися три кюре, до 16 червня таких було десять.

17 червня представники третього стану й к?лька представник?в дворянства й дух?вництва на пропозиц?ю абата С??са оголосили про створення Нац?онально? асамбле?. 19 червня дух?вництво, серед якого була м?цна менш?сть священик?в, як? переймалися проблемами селян, вир?шило при?днатися до депутат?в третього стану в питанн? перев?рки повноважень. 20 червня король наказав зачинити залу Меню Плез?р, у як?й збиралися депутати третього стану, тож т? з?бралися в зал? для гри в м'яч. Там була проголошена клятва зали для гри в м'яч — не розходитися, доки не буде написана й затверджена конституц?я. 23 червня, на загальному зас?данн? в присутност? монарха, Людовик XVI звел?в депутатам проводити сво? наради в окремих прим?щеннях. Тод? як депутати дворянства й вищ? духовн? чини п?дкорилися й вийшли, представники третього стану й др?бних церковних чин?в залишилися. Коли марк?з де Дре-Брезе прийшов ?з наказом в?д короля до депутат?в покинути залу, Жан-С?львен Бай?, що виконував обов'язки голови, в?дпов?в: ?Пане, гадаю, що з?брання нац?? не повинно н?кому п?дкорятися?, а М?рабо додав: ?Т?льки влада багнет?в може змусити нас п?ти зв?дси?. Зустр?вши такий оп?р третього стану, який п?дтримали нижн? чини церкви ? п'ятдесят дворян, король запросив 27 червня ус? три стани на сп?льне зас?дання.

Тим часом Нац?ональна асамблея продовжувала свою д?яльн?сть. 9 липня вона проголосила себе Нац?ональними установчими зборами (Assemblée nationale constituante). У ц? дн? вона зд?йснила ще один вир?шальний поворот: чимало з депутат?в злякалися переб?гу под?й ? почали подавати у в?дставку; Асамблея постановила, що вона представля? не т?льки виборц?в кожного конкретного депутата, а колективно весь народ загалом. Таким чином вт?лився в життя принцип ?нац?онального суверен?тету?, який в?дстоював Ден? Д?дро. Установч? збори опиралися на п?дтримку народно? б?льшост? й на мережу ?патр?от?в?, а протистояли ?м розр?знен? м?н?стерства, уряд без ф?нанс?в ? зляканий нер?шучий король.

Л?то 1789

Пад?ння Бастил??

Перед бунтом

Людовик XVI прикинувся, що йде на поступки третьому стану. Але 26 червня в?н звел?в стягнути до столиц? в?йська (двадцять тисяч солдат?в з найманих швейцарських та н?мецьких полк?в). Парижани збентежилися. Дебати у Версал? не давали жодних результат?в, ? виник страх щодо дол? Установчих збор?в. Народ боявся, що в?йська перекриють шляхи постачання до Парижа тод?, як унасл?док неврожаю 1788 року ц?на хл?ба вже п?днялася понад м?ру. На паризьких бар'?рах почалися заворушення. Король в?дправив у в?дставку надто л?беральних м?н?стр?в, у тому числ? контролера ф?нанс?в Жака Неккера. Ця в?дставка сталася 11 липня, а 12 липня зв?стка про не? досягла Парижа. П?сля об?ду в садах Пале-Рояль журнал?ст Кам?ль Демулен закликав натовп до самооборони. На його думку в?дставка Неккера св?дчила про наступ на народ. В садах Тю?льр? ? на площ? ?нвал?д?в виникли сутички м?ж парижанами й полком корол?вських н?мц?в принца Ламбеска, вояк?в якого звинуватили у вбивствах ман?фестант?в.

13 липня 40 ?з 44 митних бар'?р?в було спалено, розграбовано зернов? запаси монастир?в, сформувалося ополчення.

Перший день революц??

Вранц? 14 липня 1789 року паризьк? бунт?вники почали озброюватися, розграбувавши арсенал Дому ?нвал?д?в, де знайшлися рушниц? й гармати, але бракувало пороху. Шукаючи порох вони прибули до брами корол?всько? в'язниц? Бастил??, де злилися з ?ншим потоком бунт?вник?в, який ще зранку почав збиратися перед фортецею в передм?ст? Сен-Антуан.

У липн? 1789 року у в'язниц? було лише 7 в'язн?в — 4 фальшивомонетники, два небезпечн? божев?льн? й один сексуальний збоченець, замкнений на вимогу сво?? родини (йдеться, мабуть, про марк?за де Сада, хоча його перевели до Шарантона ще 2 липня).

У очах народу Бастил?я була символом корол?всько? свавол?. В'язниця призначалася для знесення. ?? охороняли 82 ?нвал?ди та 32 швейцарця. Марк?з Бернар-Рене Жордан де Лоне, комендант в'язниц?, хот?в чинити оп?р, але на вимогу прибулих ?з ратуш?, де зас?дав пост?йний ком?тет повстанц?в, посередник?в, посп?хом п?дписав документ, за яким згодився здати фортецю в обм?н на об?цянку не причинити шкоди гарн?зону. В?н впустив натовп у перший дв?р, але пот?м розлютився й наказав стр?ляти картеччю — з'явилися жертви. Французька гвард?я, що при?дналася до повсталих, привезла захоплен? в Дом? ?нвал?д?в гармати. Комендант здався й опустив мости. Це сталося о 5-й годин? вечора. Переможц? разом ?з захопленими тюремниками вирушили до ратуш?. Дорогою Лоне спочатку побили, пот?м зарубали шаблею. Поварчук Десно в?друбав йому голову й висадив на п?ку. Прибувши в ратушу бунт?вники оголосили прево Жака де Флесселля зрадником. Його теж убили, в?друбали голову й висадили на палю поряд ?з головою Лоне. Пили кров убитих — цей акт п?зн?ше став традиц??ю у випадку важливих жертв.

П?сля перемоги народу

Король Людовик XVI змушений був визнати те, що сталося. П?д тиском вимог парижан в?н власною персоною з'явився наступного дня на зас?дання установчих збор?в ? оголосив, що в?дклика? в?йська, що оточували Париж. В?н також в?дновив на посад? Неккера й ус?х зв?льнених м?н?стр?в та оголосив Жана Сильвена Бай?, голову установчих збор?в, мером Парижа. Мар? Жозеф де Лафа?т отримав посаду верховного команданта нац?онально? гвард??. У м?ст? встановилася нова мун?ципальна адм?н?стратура, ? король визнав ??, в?дв?давши 17 липня Париж. Бай? вручив йому блакитно-червону кокарду, яку король прикр?пив до капелюха, додавши ц? паризьк? кольори до б?лого корол?вського. Таким чином в?дбулося тимчасове примирення монарха ?з повсталими.

Зв?стка про пад?ння Бастил?? поширилася ус??ю кра?ною. Вона супроводжу?ться найнеймов?рн?шими чутками про п?дземн? темниц? з? скелетами жертв корол?всько? свавол?. Доки продовжувалося знесення фортец? патр?от Палуа розгорнув пропагандистську кампан?ю, торгуючи кам?нням ? кайданами. Геро? штурму Бастил?? стали нагороджуватися спец?альною медаллю.

Ц? под?? викликали першу хвилю ем?грац?? — кра?ну покинули молодший брат короля, граф д'Артуа, принц де Конде, герцог Пол?ньяк та герцог Дан?'ян, в?д'?жджаючи до Англ??, Н?дерланд?в чи до Н?меччини. Ус? планували повернутися через три м?сяц?.

Великий с?льський переляк та н?ч на 4 серпня 1789

Починаючи з 15 липня 1789 року ? до 6 серпня 1789 року в французьких селах поширювалася хвиля суперечливих чуток, що отримала назву ?Великого переляку?. Селяни боялися пограбувань урожаю членами загон?в с?льських бунт?вник?в. При наближенн? таких загон?в у селах дзвонили на сполох, селяни озброювалися вилами, косами та ?ншим ?нвентарем. У раз?, коли небезпеки насправд? не було, натовп не розходився, а йшов до шато, де вимагав папери, як? встановлювали права пом?щика на ма?ток, ? спалював ?х. З пом?щиками, як? чинили оп?р, розправлялися. Внасл?док ц??? хвил? насильства Установч? збори в н?ч на 4 серпня постановили в?дм?ну вс?х прив?ле?в, феодальних прав, скасували право продаж? державних посад та ф?скальну нер?вн?сть. Це стало к?нцем старорежимного сусп?льства. Одразу ж депутати, серед яких майже вс?, як буржуа, так ? дворяни, були ф?нансистами, у пер?од з 5-го по 11 серпня утвердили низку декрет?в про в?дм?ну персональних прав (кр?пацтво, шарварки), монопольного права на полювання. Права на оренду земл? потр?бно було викупити. Повн?стю зв?льнитися могли т?льки найбагатш? селяни.

26 серпня 1789 року Установч? збори проголосували за Декларац?ю прав людини ? громадянина. Просякнута ?деями Просв?тництва, вона без права на оскарження засудила абсолютну монарх?ю й становий принцип побудови сусп?льства. У н?й знайшли в?дображення спод?вання тогочасно? буржуаз?? — гарант?я особистих свобод, встановлення недоторканого права на приватну власн?сть, под?л влади м?ж королем та вс?ма громадськими службовцями.

Повернення столиц? до Парижа

У вересн? 1789 року Установч? збори проголосували за перш? статт? майбутньо? конституц??, обмежуючи таким чином корол?вськ? права. Складнощ? ?з забезпечення Парижа зерном ? звол?кання короля щодо затвердження Декларац?? прав людини ? громадянина та закон?в, як? скасовували становий принцип побудови сусп?льства, призвели до под?й 5-6 жовтня 1789 року. Населення передм?сть разом ?з Лафа?том та новою нац?ональною гвард??ю прийшли у Версаль ? зобов'язали корол?вську родину повернутися до Парижа. Загинули два корол?вськ? гвард?йц?, й ?хн? голови висадили на п?ки.

В?дтод? король та Установч? збори зас?дали в Париж? п?д наглядом нац?онально? гвард?? й в?дчуваючи загрозу бунту.

Корол?вська влада надзвичайно ослабла. Франц?я залишалася монарх??ю, але законодавча влада перейшла до Установчих збор?в. Встановлен? Установчими зборами ком?с?? мали б?льше повноважень, н?ж адм?н?страц?я, яка дедал? менше звертала увагу на короля. М?н?стри стали просто техн?чними виконавцями, над якими пост?йно наглядали Збори. Проте в руках короля залишалася виконавча влада. Закони й декрети Установчих збор?в не набирали чинност?, якщо король не впроваджував ?х. Кр?м того на сво?х посадах до встановлення ново? адм?н?страц?? залишалися ?нтенданти й ?нш? представники старого режиму. ?нтенданти продовжували виконувати сво? обов'язки аж до 1790 року, хоча ?хн? повноваження сильно скоротилися.

Невдача ?де? конституц?йно? монарх??

Перебудова Франц??

Реорган?зац?я управл?ння

Установч? збори взялися за широкомасштабн? реформи, намагаючись вт?лити в життя ?де? ф?лософ?в та економ?ст?в XVIII стол?ття. Для рок?в Французько? революц?? характерне кип?ння ?дей ? палк? дискус?? на вс?й територ?? кра?ни. Преса н?коли не була наст?льки в?льною, як м?ж 1789 та 1792 роками.

Спочатку Збори взялися за адм?н?стративну реформу. Успадкований в?д старого режиму, апарат управл?ння був дуже складним. Сфери повноважень одних орган?в влади перекривалися ?з сферами управл?ння ?нших. Депутати спробували спростити структуру. Першим кроком стала мун?ципальна реформа, особливо актуальна з огляду на л?тн? заворушення. Законом в?д 14 грудня впроваджене поняття мун?ципал?тету. В?д с?чня 1789 року кожна комуна в Франц?? вибрала сво? правл?ння. Це були перш? вибори час?в революц??.

Законом в?д 22 грудня 1789 року Збори утворили департаменти — ?дин? в адм?н?стративному, юридичному, ф?скальному й рел?г?йному план? одиниц?. Департамент?в було 83. ?м дали назви за географ?чним принципом, пов'язавши ?х з водними шляхами, горами, морями. Департаменти д?лилися на райони, кантони ? комуни. Кер?вники ус?х цих одиниць вибиралися народом. Весною 1790 року Зборами утворено ком?с?ю, перед якою ставилось завдання под?лу Франц?? та розгляду скарг м?ж м?стами-кандидатами на адм?н?стративн? центри. Нова, демократично обрана, адм?н?страц?я почала д?яти з л?та 1790 року.

Економ?чн? свободи

За старого режиму економ?чна д?яльн?сть строго контролювалася державою й регламентац?ями, як? обмежували число виробник?в. Ус? спроби встановити свободу виробництва: с?льськогосподарського, рем?сничого чи промислового, придушувалися. Переборюючи супротив фахових угрупувань, 14 червня 1791 року прийнято закон Лешапель?. За цим законом заборонялися вс? орган?зац?? роб?тник?в. Заборонялися також ? страйки.

Революц?я наголошувала на особистих свободах ? з п?дозрою ставилася до колективного, групового. Таким чином вона майже на стол?ття унеможливила орган?зац?? роб?тник?в для захисту сво?х прав.

Рел?г?йне питання

Починаючи з 11 серпня 1789 року в?дм?нено десятину, що в?дняло у церкви частину прибутк?в. 2 листопада того ж року на пропозиц?ю ?пископа Отена Талейрана церковне майно перейшло в управл?ння держави для погашення громадського боргу. Майно ставало державною власн?стю, а п?зн?ше продавалося, щоб покрити державний деф?цит. Того ж року були впроваджен? асигнац?? — паперов? грош?. В умовах загрозливо? ф?нансово? ситуац?? Установч? збори зробили нац?ональне майно гарант??ю паперових грошей, власники яких могли обм?няти ?х на землю. Спочатку вони друкувалися як бони Казначейства, а у кв?тн? 1790 року для них встановлено ф?ксований курс, за яким вони могли обертатися як справжн? грош?. Таким чином випущено асигнац?й на 400 м?льйон?в. Створилися передумови для пер?оду ?нфляц??.

Нац?онал?зац?я церковного майна змусила Установч? збори зац?кавитися ф?нансуванням церкви. Цив?льна конституц?я церкви, яку прийняли 12 липня 1790 року, ратиф?кована королем 26 грудня 1790 року, перетворила дух?вництво в державних службовц?в ?з встановленою зароб?тною платою. Церковники в?дтод? обиралися й мали присягати на в?рн?сть нац??, закону й королю. За древньою галльською традиц??ю, а також почасти, сл?дуючи духу Просв?тництва, яке ратувало за св?тське сусп?льство, депутати не поц?кавилися думкою Папи Римського, щодо реформи католицько? церкви. У березн? 1791 року Папа засудив ус? церковн? реформи в Франц??. У результат? населення розд?лилося на дв? антагон?стичн? частини. 65 % церковних чин?в або в?дмовилися в?д присяги або уникало ??, що пос?яло зерно драматичних под?й 92-93 рок?в.

Рел?г?йне питання загострило невдоволення т??? частини населення, що розчарувалися в Революц??. З 1790 року на п?вдн? почалися сутички м?ж протестантами й католиками. Питання про присягу стало причиною протиборства на заход?, там, де м?ста п?дтримували тих священик?в, що дали присягу, а села — тих, хто в?дмовлявся це зробити.

Король та революц?я

14 липня 1790 року, через р?к п?сля взяття Бастил??, на Марсовому пол? проходило свято Федерац??. На церемон?? поряд ?з королем та королевою був присутн?й марк?з де Лафа?т. Це був момент нац?онально? ?дност? — п?д оплески натовпу король присягнув на в?рн?сть Конституц??. У стороннього спостер?гача могло скластися враження, що Людовик XVI прийняв зм?ни, що сталися п?сля революц?? 1789 року. Але насправд? цього не сталося — Людовик маневрував м?ж р?зними теч?ями, намагаючись зберегти свою незалежн?сть ? в?двоювати втрачену владу. Б?льш того, король був щирим католиком ? прийняв б?к Папи та тих священик?в, як? уникали присяги.

20-21 червня 1791 року король спробував утекти, що засв?дчило його ворож?сть реформам 1789-го. Найрадикальн?ш? паризьк? патр?оти побачили в цьому св?дчення зради й орган?зували петиц?ю, яку хот?ли передати на Марсових полях, ? в як?й вимагали публ?чного зречення. Так? депутати, як Бай? та Лафа?т п?дтримували конституц?йну монарх?ю, висунули ?дею викрадення короля. Вони заборонили ман?фестац?ю й оголосили во?нний стан. Попри це, 17 липня 1791 року ман?фестац?я в?дбулася. Лафа?т не зм?г стримати сво?х людей, як? послухалися наказу Бай? стр?ляти — в?дбувся розстр?л неозбро?ного натовпу, при якому загинуло чимало ж?нок та д?тей. Розстр?л на Марсових полях означав розрив м?ж пом?ркованими патр?отами й парижанами, яких представляли поряд з ?ншими Дантон, Робесп'?р та Жан-Поль Марат. Дехто, наприклад Кондорсе, почали нав?ть вимагати встановлення республ?ки. Бай?, Лафа?т ? б?льш?сть депутат?в покинули клуб Якоб?нц?в ? заснували клуб Фельян?в, чим викликали народне невдоволення. Для них революц?я зак?нчилася, й основним завданням стало стаб?л?зувати режим ? п?дтримувати конституц?йну монарх?ю.

В очах частини громадян король втратив будь-яку повагу. Численн? революц?йн? газети малювали на нього карикатури, де в?н зображався свинею, й друкували про нього та королеву брудн? анекдоти. Роял?стськ? газети в?дверто закликали до опору. Прискорилася ем?грац?я. Контрреволюц?онери та якоб?нц? орган?зовували в масштаб? вс??? кра?ни сво? мереж? впливу й аг?тац??.

Людовик XVI прийняв вересневу Конституц?ю неохоче. Установч? збори взяли на озбро?ння ?дею под?лу влади Лока та Монтеск'?, але впроваджували ?? надто жорстко, тому р?зн? г?лки влади виявилися строго розд?леними. Виконавча влада ц?лком належала королю. В?н не в?дпов?дав перед законодавчою Асамбле?ю, яка не могла проти нього н?чого вд?яти. Впродовж чотирьох рок?в король збер?гав право вето щодо будь-якого закону, а також за ним збер?галося право призначення двох м?н?стр?в. Законодавча влада обмежувалося ?диною асамбле?ю з 745 депутат?в, як? обиралися двоступеневими виборами ?з встановленим цензом. ?з 24 м?льйон?в жител?в Франц?? право голосу мали т?льки 4 м?льйони ?активних громадян?. Не було жодних механ?зм?в розв'язання конфл?кт?в м?ж двома г?лками влади. За пропозиц??ю Робесп'?ра жоден ?з депутат?в установчих збор?в не м?г виставити свою кандидатуру на виборах до ново? асамбле?, яка повинна була зас?дати з 1 жовтня 1791 року. Таким чином у законодавч?й асамбле? з?бралися люди нов?, недосв?дчен?, багат? й здеб?льшого молод?. В н?й було 250 фельян?в, як? виступали за збереження конституц?йно? монарх?? та 136 член?в якоб?нського клубу, в основному жирондист?в.

Повалення монарх??

Курс на в?йну

Ем?гранти, згуртувавшись у Кобленц? навколо графа д'Артуа, п?дтримували неспок?й на кордонах ? чинили тиск на чужоземних монарх?в, вимагаючи в?д них втручання в х?д под?й. Щоб вдовольнити ?хн? вимоги прусський король ? австр?йський ?мператор 27 серпня 1791 року зробили сп?льну П?льницьку декларац?ю, у як?й виголошували сво? занепоко?ння. Революц?йн? маси розц?нили цю декларац?ю як загрозу. Законодавч? збори наприк?нц? 1791 року проголосували за прийняття значно? к?лькост? декрет?в, як? призвели до ще б?льшого загострення ситуац??. 9 листопада 1791 року вони зобов'язали ус?х ем?грант?в впродовж 2 м?сяц?в повернутися до Франц?? п?д загрозою конф?скац?? всього майна. Кр?м того, вони зобов'язали священик?в-в?дмовник?в присягнути п?д загрозою припинення виплати зароб?тно? плати й нав?ть депортац?? з кра?ни у раз? п?дбурювання заворушень. Останн?й декрет вимагав в?д ?ноземних монарх?в вигнання ем?грант?в з в?дпов?дних кра?н. Король згодився п?дписати цей декрет, оск?льки вважав, що може розпочатися в?йна.

М?жнародна ситуац?я пог?ршилася п?сля анекс?? за вимогою жител?в графства Венессен, яке належало понтиф?ку, й справою ельзаських принц?в, н?мецьких феодал?в, як? вважали, що на них не поширюються закони про скасування феодальних прав. Фельяни та король, знаючи про дезорган?зац?ю арм??, спод?валися на швидку поразку й на прогнання революц?онер?в без допомоги ем?грант?в. Якоб?нц? бажали за допомогою в?йни експортувати революц?ю в ?вропу. Робесп'?р був одним з небагатьох, хто виступав проти в?йни.

Зм?на сп?вв?дношення сил у результат? в?йни

На пропозиц?ю Людовика XVI 20 кв?тня 1792 року Франц?я оголосила в?йну королю Угорщини й Богем??, тобто австр?йському ?мператору. Жирондисти проголосили в?йну народ?в проти корол?в, хрестовий пох?д за свободу. Через к?лька тижн?в Прусс?я вступила у в?йну на боц? Австр??. Французька арм?я, повн?стю дезорган?зована внасл?док ем?грац?? частини оф?цер?в-дворян, не мала змоги опиратися могутн?м пруським в?йськам. Кордони держави опинилися п?д загрозою. На думку патр?от?в це було насл?дком змови аристократ??, корол?вського двору й священик?в-в?дмовник?в з метою зупинити революц?ю. Законодавч? збори проголосували за три закони, як? дозволяли депортац?ю священик?в-в?дмовник?в, розпуск особисто? гвард?? короля й орган?зац?ю табору нац?онально? федеративно? гвард?? для захисту Парижа. Людовик XVI наклав вето на декрети про в?дмовник?в ? про федеративну гвард?ю. Ця ситуац?я спровокувала новий вибух революц?йного обурення, ? 20 червня натовп заповнив Тю?льр?. Проте король тримався добре. В?н згодився на приниження й одягнув фриг?йський ковпак перед санкюлотами, але не поступився. Законодавч? збори в?дм?нили корол?вське вето й 11 липня 1792 року проголосили лозунг ?батьк?вщина в небезпец??, закликаючи добровольц?в на оборону столиц?.

Повалення монарх??

25 липня прусська арм?я пов?домила уряд, що у раз? нових загроз життю короля Париж буде знищено. Коли про цей документ, в?домий п?д назвою Брунсв?кського ман?фесту, стало в?домо паризьким революц?онерам, вони ув?рвалися до Асамбле? з вимогою повалення Людовика XVI. Асамблея в?дмовилася. У результат? в н?ч з 9-го на 10 серпня виникла нова повстанська адм?н?страц?я на чол? з Петьйоном ? Дантоном. На св?танку повстал? з?бралися перед Тю?льр? ? вдерлися до палацу. Охорона ?з швейцарсько? гвард?? полягла на м?сц?, загинуло також чимало нападник?в. Король ?з родиною звернулися за допомогою до Законодавчих збор?в, але т? в?двернулися в?д них ? призупинили повноваження короля. Таким чином порушено вересневу конституц?ю 1791-го року, яка вимагала для зм?ни форми правл?ння скликання народного з?брання через всенародн? вибори.

Увечер? 10 серпня Законодавч? збори, оголосили про утворення тимчасово? виконавчо? ради ?з шести член?в, серед яких були Дантон як м?н?стр юстиц?? та ?аспар Монж як морський м?н?стр.

Ворож? в?йська нестримно насувалися на Париж, змушуючи одну за ?ншою здаватися французьк? фортец?. 2 вересня 1792 року Дантон проголосив: ?В?двага, ще б?льше в?дваги, завжди в?двага, й Батьк?вщину буде врятовано?. Народ звинувачував у всьому внутр?шн?х ворог?в. М?ж 2-им ? 6-им вересня 1792 року розпочалася вереснева р?занина — вбивства священик?в-в?дмовник?в, зап?дозрених у контрреволюц?йн?й д?яльност?, й правопорушник?в у в'язницях Парижа. Убивства тривали багато дн?в посп?ль, а влада й адм?н?страц?я не в?дважувалися втрутитися. Депутати не виступали з осудом ще багато м?сяц?в. На думку багатьох, ц? вереснев? вбивства стали поворотним кроком революц??.

Баланс сил перед всенародним з?бранням

Вибори до всенародного з?брання (Нац?онального конвенту) проходили водночас ?з вересневими вбивствами. ?з 7 м?льйон?в виборц?в за оц?нками 90 % не голосували. Виб?р делегат?в таким чином став справою дуже р?шучо? меншост?. Як ? в 1789, вибори проходили за двор?вневою системою, щоб обмежити доступ широких народних мас. Майже вс? обранц? представляли буржуаз?ю. Третина були правниками. Незважаючи на таку соц?альну однор?дн?сть, утворилися два табори. Бр?сотени або жирондисти не дов?ряли парижанам. ?хня п?дтримка надходила з пров?нц??, з к?л багатих негоц?ант?в та мануфактурник?в. Вони були дуже в?ддан? ?деям особисто? та економ?чно? свободи, проголошеним у 1789-му, й не готов? були до надзвичайних заход?в, щоб урятувати молоду республ?ку, незважаючи на в?ддан?сть ?й. ?х очолювали Бр?ссо, П'?р В?ктюрн??н Верньйо, Петьйон ? Жан Мар? Ролан де Ла Плать?р.

Монтаньяри (назва поясню?ться тим, що вони займали найвищ? лавки) б?льше переймалися народними злиднями. Вони були готов? вступити в союз з народом, ?з санкюлотами Парижа, ? на будь-як? заходи для порятунку революц??. Серед ?хн?х л?дер?в Робесп'?р, Дантон, Марат ? Лу? Сен-Жуст. У центр? сид?ла менш?сть, як? прозвали болотом, ? яка п?дтримувала то одну, то ?ншу парт?ю.

20 вересня у битв? при Вальм? французька арм?я неспод?вано здобула перемогу над пруссами. Прусська й австр?йська арм?? вийшли ?з Франц??, оск?льки були б?льше стурбован? под?ями у Польщ?. 6 листопада 1792 року генерал Шарль Дюмур'? отримав перемогу у битв? при Жамап?. Французьк? в?йська захопили частину Н?дерланд?в, яка належала Австр??. На сход? арм?я генерала Кюст?на захопила л?вий берег Рейну. Захоплена також Савоя (Монтеск'ю) й графство Н?цца (Ансельмом). Усюди французи розповсюджують революц?йн? ?де?, але водночас стверджують, що Рейн ? природним кордоном Франц?? з? сходу й з п?вноч?.

Останн?м актом Законодавчих збор?в стало проголошення св?тського сусп?льства. 20 вересня 1792 року вони постановили, що ре?страц?я народжень ? смертей буде проводитися комунальними службами. Наступного дня вперше з?бралося зас?дання З?брання. Тимчасово воно взяло на себе як законодавч? так ? виконавч? функц??. З?брання вир?шило скасувати монарх?ю. Це р?шення Нац?ональне з?брання проголосило 21 вересня 1792 року. Для революц?онер?в настала нова ера.

Перша республ?ка

У З?бранн? на перших порах тон задавали жирондисти. Вони захопили посади у виконавч?й рад? й намагалися уникнути процесу над королем, боячись розпочати контрреволюц?ю й спровокували зростання невдоволення ?вропейських монарх?в. Але п?сля в?дкриття в Тю?льр? ?зал?зно? шафи? 20 листопада 1792 року, суд став неминучим. Документи, знайден? в та?мн?й шаф? могли беззаперечно довести корол?вську зраду. Процес розпочався 10 грудня. П?сля дебат?в короля визнали винним б?льш?стю у 693 голоси проти 28. Його присудили до страти б?льш?стю в 366 голос?в проти 334. Жирондисти запропонували звернутися до народу, але цю пропозиц?ю було в?дхилено. Короля стратили на г?льйотин? 21 с?чня 1793 року на площ? Революц??.

Реакц?я на страту в Франц?? була зм?шаною. ?вропейськ? монархи прореагували створенням у лютому 1793 року Першо? коал?ц??. 24 лютого 1793 року жирондисти оголосили про призов 300 тисяч рекрут?в. Рекрути мали вибиратись за жеребом, що нагадувало д?? старого режиму. Ця моб?л?зац?я призвела до с?льських повстань в Ельзас?, Бретан? й Центральному масив?, але заворушення швидко придушили силою. Проте З?брання проголосувало за закон, який дозволив запустити маховик терору — будь-який заколотник, захоплений ?з збро?ю в руках, повинен бути страченим без суду впродовж двадцяти чотирьох годин.

На початку березня 1793 року почалося повстання у Ванде?. Наб?р рекрут?в призв?в до об'?днання сил розчарованих у революц?? селян, священик?в-в?дмовник?в ? аристократ??. Хоча департамент ?снував лише з 1789 року, а повстання поширилося далеко за його меж?, у З?бранн? говорили про ?вандейську в?йну?, закликаючи монтаньяр?в та санкюлот?в роздушити жирондистський мозоль^{[що це?]} ? застосувати р?шуч? заходи, з якими жирондисти звол?кали. Жирондисти були змушен? погодитися з утворенням Ком?тету громадського порятунку й Революц?йного трибуналу. 31 травня й 2 червня 1793 року паризьк? санкюлоти усунули жирондист?в в?д влади. Монтаньяри об'?днали сво? зусилля ?з найб?льш екстрем?стськими угрупуваннями парижан ? захопили владу в сво? руки. В пров?нц?? йшов зворотний процес. У Марсел? й Л?он? приб?чники жирондист?в усунули в?д влади монтаньяр?в.

Республ?ка в небезпец?

Коли монтаньяри прийшли до влади, республ?ц? загрожувала страшна небезпека. Вандейське повстання швидко перетворилося в роял?стське, щойно ним почала управляти аристократ?я. Повстання охопило увесь зах?д Франц??. Були захоплен? м?ста Сомюр ? Анже, хоча Нант ще опирався. Роял?стськ? повстання зд?йнялися також у Лозер? й у долин? Рони. Жирондисти, яким вдалося втекти в?д паризьких репрес?й, закликали в департаментах до антипаризького повстання. У Норманд?? ?х п?дтримала адм?н?страц?я департамент?в. 13 липня федерал?стка Шарлотта Корде вбила Марата.

Французький кордон перейшли ?спанц? з п?вденного-заходу, п'?монтц? з п?вденного сходу, прусаки, австр?йц? та англ?йц? з п?вноч? й сходу. П?д тиском санкюлот?в, ? намагаючись дати в?дс?ч цим небезпекам, монтаньяри вдалися до радикальних заход?в.

У червн? 1793 року З?брання проголосувало за дуже демократичну й дуже децентрал?зовану конституц?ю. Конституц?ю затвердив референдум. Конституц?я першого року зробила спробу встановлення справжнього народовладдя ?з частими виборами та загальним виборчим правом, ?мперативним мандатом ? можлив?стю участ? громадян у законодавчому процес?. Але ця конституц?я так ? не стала чинною. 10 серпня 1793 року З?брання проголосило декретом, що початок д?? Конституц?? в?дклада?ться до настання миру. Сен-Жуст пояснював, що в тих умовах, у яких опинилася республ?ка, конституц?я не може бути встановлена — вона сама себе знищила б. Вона стала б гарант??ю замах?в на свободу, оск?льки в н?й бракувало вол? придушити так? замахи.

З?брання встановило новий верховний орган влади — ком?тет громадського порятунку. В?н був утворений у кв?тн? 1793 року. До розпуску першого такого ком?тету 10 серпня головну роль у ньому в?д?гравав Дантон. Великий ком?тет другого року нал?чував 12 член?в, яких щом?сяця перевибирало З?брання. В?н мав право на законодавчу ?н?ц?ативу, виконавчу владу й призначення посадовц?в. Навколо нього згуртувалася влада в найкритичн?ший пер?од. У ньому дом?нував Робесп'?р. Кожен ?з член?в спец?ал?зувався в окрем?й галуз?, наприклад, Карро в?дпов?дав за в?йсько.

Члени Ком?тету загально? безпеки теж вибиралися ?з депутат?в З?брання. Ком?тету п?дпорядковувалась пол?ц?я. У його функц?? входило складати списки п?дозрюваних. М?ж ним та м?ж Ком?тетом громадського порятунку ?снувало тертя щодо област? повноважень. Ком?тет посилав сво?х член?в у департаменти та в арм?ю для нагляду за виконанням р?шень. Ц? ?уповноважен?? мали широк? права щодо пересл?дування контрреволюц?онер?в.

З?брання мало п?дтримувати добр? стосунки з найрадикальн?шими паризькими санкюлотами, яких очолювали журнал?ст Жак-Рене Ебер, засновник газети ?Батечко Дюшен?, та Жак Ру, кер?вник групи ?Розлючених?. 4-5 вересня 1793 року вони вдерлися на зас?дання З?брання ? добилися дозволу на моб?л?зац?ю революц?йно? арм??, для придушення контрреволюц??, а також виплати зарплатн? санкюлотам, як? зас?дали в З?бранн?. Внасл?док ?хн?х д?й на порядок денний стало питання про Терор.

Закони на порятунок республ?ки

Принципов? заходи

Перед лицем загрози З?брання проголосувало за вс? запропонован? Ком?тетом громадського порятунку закони. Закон в?д 23 серпня 1793 року оголосив масову моб?л?зац?ю, за яким п?д знамена повинн? мали стати вс? неодружен? юнаки. ?нших француз?в зобов'язали допомагати у веденн? в?йни постачанням в?йськового спорядження, обробкою ст?н погреб?в для збору необх?дно? для виробництва пороху сел?три. Усю економ?ку нац?? повернуто на потреби в?йни. Довол? швидко з?брано м?льйонну арм?ю. Чисельн?сть та завзяття зам?няли в?йськовий досв?д.

У вересн? кра?ною прокотилася хвиля страт, як? отримали назву ?вереснево? р?зн??. Для перемоги над ворогами революц?? й запоб?гання в?дплати обуреного народу, був орган?зований легальний терор. У вересн? 1793 року З?брання проголосувало за закон про п?дозрюваних. Список п?дозрюваних був дуже широким: аристократи, ем?гранти, священики-в?дмовники, федерал?сти, п?дбурювач? та ?хн? родини. Закон зобов'язував ув'язнити ус?х ?х до настання миру. Право нагляду й виконання доручалося народним громадам, що перебували п?д контролем санкюлот?в.

Щоб заспоко?ти невдоволення м?ських мешканц?в, яким доп?кали складнощ? з постачанням, р?ст ц?н на продукти й знец?нення асигнац?й, Ком?тет громадського порятунку орган?зував економ?чний терор. 27 липня З?брання проголосувало за смертну кару тим, хто прибер?га? продукти зам?сть того, щоб ?х продавати. У вересн? встановлено обмеження ц?н на р?вн? на 30 % вищому, н?ж у 1790 роц?. Врешт?-решт установлений ф?ксований курс асигнац?й. Ц? заходи не дозволили покласти край складнощам ?з постачанням м?ст. Куп?вельна спроможн?сть зароб?тних плат у асигнац?ях пост?йно знижувалася.

Насл?дки

Волюнтаристська пол?тика Ком?тету громадського порятунку дозволила врятувати республ?ку. З к?нця вересня 1793 року революц?йна арм?я почала здобувати перемоги над першою коал?ц??ю, що в?дкинули ?? сили до кордон?в кра?ни. Повстання федерал?ст?в швидко захлинулося за винятком Тулона, де роял?сти захопили контроль над м?стом ? передали його англ?йцям.

У Ванде? республ?канськ? в?йська завдали важко? поразки католицьк?й арм?? у битв? при Шоле. Частина вандейсько? арм?? в?д?йшла на п?вн?ч ? спробувала захопити порт ?ранв?ль у Котантен?. Спроба зайшла в глухий кут, але засв?дчила силу й р?шуч?сть контрреволюц?онер?в. Озбро?н? селянськ? загони продовжували бродити заходом Франц??. Вони отримали назву шуан?в. Репрес?? у Ванде? були жахливими. В?д грудня 1793 року до лютого 1794 року уповноважений Жан-Бат?ст Карр'? звел?в стратити у Нант? тисяч? людей. Пов?шення й колективн? розстр?ли мали характер злов?сних святкувань. У Анже страчено близько 2000 ж?нок. Загони п?д командуванням Тюро спалювали села й винищували ?х жител?в, не розбираючись хто ?з них заколотник.

У вс?й республ?ц? проводилися заходи по дехристиян?зац??, спонтанн? або започаткован? уповноваженими. Стату?, хрести й дзв?ниц? зносили заради принципу р?вност?. 5 жовтня 1793 року З?брання прийняло республ?канський календар. В?дтод? пересл?дувалася нав?ть конституц?йна церква. Санкюлоти та еберисти встановили культ жертв революц??. 10 листопада у Собор? Паризько? Богоматер? в?дзначили свято розуму. П?сля церемон?? еберисти п?шли до зали З?брання ? влаштували там свято. Робесп'?р, який бачив у ньому т?льки маскарад, виступив ?з протестом ? вимогою в?дновлення порядку.

Робесп'?р ? Великий терор

На вимогу Робесп'?ра 14 фримера другого року (4 грудня 1793) орган?зовано уряд ?з винятковими повноваженнями. З?брання стало ?диним центром управл?ння. Воно взяло на себе всю повноту влади. Щоб уникнути самод?яльност? в пров?нц?? обмежено повноваження народних обранц?в. Д?? деяких, наприклад Фуше, були розкритикован?. Робесп'?ру не подобалися ате?зм та пол?тика дехристиян?зац??. П?д його впливом затверджено закон, що гарантував свободу культ?в, пот?м ?нший, який визнавав безсмертя душ?. Робесп'?р послав на п?вн?ч уповноважених ?з завданням покласти край безладу, спричиненого д?ями революц?йно? арм??. Саму революц?йну арм?ю теж розпущено.

У Париж? Ком?тет громадського порятунку розпочав заходи з метою обмеження впливу санкюлот?в у З?бранн?. До к?нця березня 1794 року в?н зум?в знищити л?ве крило монтаньяр?в, стративши л?дер?в ?надм?рних?: Ебера, Моморо, Ронсена ? Венсана. ?Розлючен??, яких очолювали Жак Ру, Леклерк та Варле, потрапили до в'язниц?. На початку кв?тня настала черга правого крила монтаньяр?в п?д кер?вництвом Жака Дантона. ?Попустител?в?, як називали групу Дантона, страчено за вироком процесу, в якому Дантону в?дмовили в прав? особисто захищати себе. Також г?льйотинован? Фабр д'Еглант?н, творець революц?йного календаря ? Кам?ль Демулен, колишн?й приятель Робесп'?ра.

Тод?, коли в пров?нц?? терор припинявся, у столиц? в?н т?льки загострився п?сля затвердження закону прер?яля, за яким пол?тичн? злочини м?г судити т?льки революц?йний трибунал. Визначення ворога революц?? поширили на вс?х, хто намагався звести нан?вець свободу силою чи п?дступом. Не було б?льше св?дк?в чи адвокат?в. Вирок?в ?снувало лише два — свобода або смерть. Закон плер?яля породив Великий терор. Впродовж к?лькох тижн?в в Париж? було г?льойтиновано понад 1400 ос?б.

На початку л?та 1794 року в?йськов? зусилля нац?? врешт?-решт дали плоди. Перемога в битв? при Флерюс? 26 червня 1794 року дозволила французьк?й арм?? знову захопити Бельг?ю.

Воюючи ?з фракц?ями й знищуючи найзавзят?ших прихильник?в терору, Робесп'?р нажив соб? чимало ворог?в. Його пол?тичний вплив зростав. Коли в?н головував на свят? Верховно? ?стоти 10 червня 1794 року, його противники бурчали, що в?н прагне особисто захопити всю владу. Тимчасовий в?дх?д Робесп'?ра в?д пол?тичних справ дозволив згрупуватися його супротивникам, куди входили представники Ком?тету загально? безпеки та колишн? уповноважен?, так? як Таль?н та Фуше.

Коли Робесп'?р вир?шив знову з'явитися в Конвент?, то розпочав ?з загрози нових чисток, натякнувши на деяких депутат?в, ?мен яких на б?ду соб? не назвав. При п?дтримц? Маре зав'язалася змова. 9-го терм?дора другого року (27 липня 1794) Робесп'?ра звинуватили й заарештували. М?ська влада Парижа визволили його проти власного бажання й доправили у ратушу. Але санкюлоти, деморал?зован? л?кв?дац??ю секц?йного руху п?сля знищення еберист?в й невдоволен? встановленням максимально? зароб?тно? платн?, на допомогу не прийшли. З?брання одразу ж оголосило його поза законом ? прислало в?йська, як? взяли буд?влю штурмом. Наступного дня, 28 липня 1794 року, Робесп'?ра та його головних приб?чник?в г?льйотинували. Терм?дор?анське з?брання одразу ж закликало повернутися депутат?в-жирондист?в й поклало край терору.

Нову конституц?ю, Конституц?ю третього року, Конвент затвердив 29 мес?дора (17 серпня 1795). ?? ратиф?кували через плеб?сцит у вересн?. Вона вступила в д?ю з 4 вандем'?ра (26 вересня) того ж року й стала основою режиму Директор??.

Директор?я

За революц?йним календарем Директор?я д?яла з 4 брюмера четвертого року до 18 брюмера восьмого року. Це була друга спроба встановлення стаб?льного конституц?йного режиму. Встановлення миру на заход? й к?нець першо? коал?ц?? дозволив запровадити нову конституц?ю. Уперше в ?стор?? Франц?? законодавча влада складалася з двопалатного парламенту: ради п'ятисот (500 член?в) та ради старших (250 член?в). Виконавча влада належала директор?? ?з п'яти ос?б, яких призначала рада старших ?з списку, наданому радою п'ятисот. М?н?стри та п'ять директор?в не зв?тувалися перед з?бранням, але могли його розпустити. Як ? в 1791 роц? не було передбачено жодного механ?зму розв'язання конфл?кт?в.

Терм?дор?анц? наполягли на тому, щоб дв? трет? обранц?в були ?з З?брання. Зах?дний рег?он, долина Рони й сх?д Центрального масиву проголосували за депутат?в-роял?ст?в. Впродовж усього ?снування Директор?? пол?тична ситуац?я залишалася нестаб?льною. Роял?стська ?мережа кореспонденц??? зм?шалася з пол?тичною пропагандою. При п?дтримц? брат?в Людовика XVI роял?сти каламутили воду в кра?н?. Приб?чники повернення короля перемогли у виборах 1797 року. Пом?ркован? республ?канц? орган?зували у вересн? того ж року державний переворот, прогнавши двох ?з п'яти директор?в ? проголосивши вибори 177-ми депутат?в неправом?рними. У 1798 роц? вибори здавалося об?цяли перевагу якоб?нцям. Тод? рада над?лила себе правом призначати депутат?в в?д половини виборчих д?льниць. Термодор?анц? утрималися при влад?, але повн?стю дискредитували себе.

Економ?чна ситуац?я теж дала св?й внесок у бажання француз?в повернутися до порядку. Система оподаткування не працювала. Асигнац?? втратили будь-яку варт?сть ? були зам?нен? на ?нш? паперов? грош? — територ?альн? мандати, з якими трапилося те ж, що й з асигнац?ями. З 1797 року держава зажадала виплати податк?в гот?вкою, але через економ?чну кризу метал?чн? грош? стали р?дк?стю. П?сля к?лькох рок?в ?нфляц??, пов'язаних ?з асигнац?ями, у Франц?? розпочався пер?од зниження ц?н, який особливо боляче вдарив по с?льському населенню. Неспроможне впоратися з величезним боргом, який накопичився за роки монарх?? та революц??, збори вир?шують оголосити банкрутство на ?дв? трет??. Франц?я в?дмовлялася платити дв? третини державного боргу, але п?дтверджувала одну третину. Щоб створити враження кредитоздатност? перед кредиторами в 1798 роц? був накладений новий податок на двер? й в?кна. Цей податок збирався жандармами.

Завдяки зусиллям уряду громадського порятунку французьк? в?йська перейшли до наступу. Весною 1796 року Франц?я розпочала великомасштабний наступ через усю Н?меччину, щоб вимусити Австр?ю до укладення миру. Але саме ?тал?йська арм?я п?д командуванням молодого генерала Наполеона Бонапарта приносила одну неспод?вану перемогу за ?ншою й змусила Австр?ю п?дписати мирний догов?р де Кампо Форм?о 17 кв?тня 1797 року. М?ж 1797 та 1799 роками майже вся ?тал?я перетворилася в республ?ку-сестру ?з ?нституц?ями за французьким зразком. Перемоги полегшили ф?нансов? проблеми Директор??, але робили ?? дедал? залежн?шою в?д арм??. Бонапарт став суддею у вир?шенн? внутр?шн?х проблем. ?гипетський пох?д мав на мет? в?др?зати шлях до ?нд?? Сполученому Корол?вству, але Директор?я також не заперечувала в?д того, щоб в?ддалити в?д себе незручну п?дтримку корс?канця, який не приховував свого бажання влади.

Зб?льшення числа республ?к-сестер збентежило велик? держави на чол? з Рос??ю й Сполученим Корол?вством, що боялися дом?нування Франц?? у ?вроп?. У 1798 роц? ц? дв? держави започаткували процес утворення друго? коал?ц??. Французька арм?я п?д командуванням Брюна та Масени в?дбила наступ англ?йц?в, рос?ян та австр?йц?в.

Правл?ння Директор?? завершилося державним переворотом 18 брюмера восьмого року (9 листопада 1798). Наполеон Бонапарт проголосив: ?Громадяни, принципи, започаткован? революц??ю, утвердилися. Вона зак?нчена?. Директор?ю зам?нив ?нститут Консульства. Це був авторитарний режим п?д управл?нням трьох консул?в, перший серед яких мав усю повноту влади. Франц?я вступила в новий ?сторичний пер?од, у якому ?? доля буде в руках ?мператора.

В ?стор?ограф?? та культур?

В радянськ?й ?стор?ограф?? використовували терм?н ?Велика французька буржуазна революц?я?. Слово ?велика? мало п?дкреслювати глобальне значення под?? ? проводити паралель ?з Жовтневим переворотом, який б?льшовики називали ?Великою жовтневою соц?ал?стичною революц??ю?.

Див. також

• Революц?йний класицизм
• Жак-Лу? Дав?д
• В'язальниц?

Л?тература

• М. М. Варварцев, А. Ю. Мартинов. Французька революц?я 1789—1804 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 331. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• В. В. Коп?йка. Французька буржуазна революц?я 1789-99 // Укра?нська дипломатична енциклопед?я : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ?н. — К. : Знання Укра?ни, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.

?стор?? революц??

• Ernest Belfort Bax, The Story of the French Revolution [1789-1796], 2nd ed., London: Swan Sonnenschein & Co., 1892.(англ.)
• Georges Lefebvre, La Révolution fran?aise, Presses Universitaires de France, vol. I, 1951; vol. II, 1957.(фр.)
• Albert Soboul, La Révolution fran?aise, 1789—1799, éditions sociales, 1948.(фр.)

Посилання

• Велику Французьку революц?ю виклали онлайн // ?сторична правда. — 11 лютого 2014.
• В. Гюнерман. На Божих окопах. Пов?сть час?в французько? революц?? (1960)
• Здобуття Бастил?? (?стор?я з французько? революц??)
• Материалы по истории Французской революции на официальном сайте Французского ежегодника.(рос.)
• Французька антинац?ональна революц?я // Укра?нський Традиц?онал?стичний Клуб. — 19 с?чня 2010.
• Олександр Хоменко. Римськ? кан?кули французько? революц?? // Вперед. — 23 грудня 2010.
• French Revolution Digital Archive (проект Стенфордського ун?верситету та Нац?онально? б?бл?отеки Франц??)(англ.)(фр.)